Ротмістрівська  територіальна громада утворена 16 вересня 2016 року. До складу громади зараз входить вже 13 населених пунктів: села Ротмістрівка, Ташлик, Макіївка, Будо-Макіївка, Ковалиха, Куцівка, Мельниківка, Самгородок, Санжариха, Носачів, селище Вовківка, Ленське та Степок. Центр громади Ротмістрівка – дуже старовинне село, яке має багату історію. Згадується у багатьох історичних джерелах, творах письменників (до прикладу, В. Шкляр згадує Ротмістрівку у своєму романі «Залишенець. Чорний ворон» як старе єврейське містечко). У Куцівці, селі сусідньому із Ротмістрівкою, народився відомий український письменник Тодось Осьмачка. Нині ж Ротмістрівська громада найбільш відома своїм фестивалем аматорської авіатехніки «ЯСЛА-Фест», а також тим, що є батьківщиною Героя України льотчика Євгена Лисенка (загинув у 2022 році у повітряному бою з окупантами).

1: Загальна статистична інформація про громаду

Розташована в Черкаському районі Черкаської області, за 45 км від обласного центру, м. Черкаси.

Загальна площа території: 4156,1 га

Населення: близько 8210 осіб на 01.07.2023 (ВПО - 1004 особи).

2: Історія

Ротмістрівка

Поселення Ротмістрівка виникло наприкінці ХV століття на кордоні володінь Польщі і кримських татар. Тут перебував прикордонний сторожовий пост польського війська. Під його  захистом ця місцевість після численних набігів кримських орд знову почала заселятись Ротмістром Омецінським, звідки селище й дістало назву - Ротмістрівка.

Село Ротмістрівка за адміністративно-територіальним поділом входило до складу Черкаського уїзду Київської губернії.

Населення з давніх часів займалося землеробством, але більшість селян не мала своїх наділів землі, а користувалася лише присадибними ділянками. Поля, ліси і сіножаті належали спочатку польським, а потім російським магнатам. На початку ХУІІІ ст. селом володіли поміщики Залеські.

У 1871 році в Ротмістрівці було відкрито однокласну церковно-парафіальну школу. На три групи учнів у ній був один учитель – дяк. В 1888 році збудовано приміщення двокласної церковно-парафіальної школи. Навчалось в ній 5 % дітей шкільного віку (діти заможних селян, переважно хлопці).

У селі були церква, два єврейські молильні будинки, католицька каплиця.

На початку ХХ ст. землі і ліси Ротмістрівської волості прибрали до рук крупні поміщики і цукрозаводчики графи Бобринські.

На початку 1918 р. в селі була встановлена Радянська влада.

В 1928 році відкрився селянський будинок. При ньому виник гурток молоді. В гуртку налічувалось близько 120 чоловік селянської молоді. В січні 1924 року з членів цього гуртка була створена сільська комсомольська організація.

У 1925 році сільська біднота об’єдналась в товариство спільного обробітку землі і назвала його «Червоний орач».

В 1934 році було створено Ротмістрівський район, до складу якого входило 11 сільрад і 17 колгоспів. У 1957 році його приєднано у повному складі до Смілянського району Черкаської області.

Мирну творчу працю народу перервав віроломний напад гітлерівської  Німеччини. Воїни з Ротмістрівки мужньо захищали Ленінград, Москву, Київ, брали участь у Сталінградській битві на Курсько-Орловській дузі, в Корсунь-Шевченківській битві, в боях за визволення Польщі, Чехословаччини, Румунії, Болгарії, Угорщини, Югославії, Австрії, Берліна.

30 січня 1944 року Ротмістрівку визволено від німецько-фашистських загарбників.

У 1952 році два сільські колгоспи об’єднались в укрупнену сільськогосподарську артіль «Україна». На голову колгоспу обрали ветерана Великої Вітчизняної війни, комуніста Георгія Івановича Стельмащука.

Ріст доходів колгоспу дав змогу щорічно оснащувати господарство новою технікою, вести велике капітальне будівництво. За десятиріччя тільки на Ротмістрівській виробничій дільниці артілі побудовано приміщення контори правління, типові дитячі ясла, 6 добротних цегляних корівників і 10 свинарників, типовий пташник, майстерню, майстерню-гараж для автомашин, водокачку, теплицю, зерносклад.

В 1962 році колгосп «Україна» розпочав будівництво двоповерхової середньої школи.

Нині в селі працюють сільська рада, ліцей, дитячий садочок, дитяча музична школа, будинок культури та сільська бібліотека, районна та ветеринарна лікарні, пошта, будинок-інтернат для літніх людей, територіальний центр соціальних послуг, 3 крамниці, сільський супермаркет, невеликі крамнички-ларьки та 2 кафе до послуг мешканців усієї громади.

Туристичні локації:

Ротмістрівка

Краєвид на село Мельниківка з саду Вонжене.

Урочище Надеждівка, колишній панський маєток, який знаходиться на південно-східній межі с. Носачів. Мальовнича місцина з дубовим лісом та горіховими алеями. Збереглися залишки панського мосту з великих брил граніту.

Ротмістрівський кратер – заповідна перлина Ротмістрівщини, що знаходиться на околиці села (район ставу Мочар). Цей кратер – один з семи вибухових кратерів на території України, що утворилися в результаті падіння космічних тіл. А ще побутує думка, що це насправді гирло погаслого вулкана. Утворення кратера можна зарахувати до пізнього юрського періоду, приблизно 137 млн. років тому.

Куцівка

Село, сусіднє з Ротмістрівкою, в якому у 1895 році народився письменник та поет Тодось Осьмачка.

Туристичні локації:

Заруда – розлога бережина водойми, густо вкрита зеленими травами, обрамлена високими вербами. Ця місцина – батьківська колиска відомого поета Тодося Осьмачки, де колись стояла хата родини Осьмачків, а нині – пам’ятний знак.

Церква Різдва Богородиці с. Куцівка, побудована в 1846 році тодішнім власником села генерал-майором А. П. Орловим на місці старої дерев'яної церкви 1734 року побудови. До 60-х років ХХ століття церква була діючою, але потім була закрита. З 1989 року розпочалось проведення відновлювальних робіт. Після приїзду до села священика Василя Шарка роботи з відновлення та реставрації розгорнулися з новими силами.  Нині крім відновленої та причепуреної церкви отець Василь активно відновлює старовинні катакомби під церквою, організувавши також у підвалі міні-музей народознавства.

Визначні місця та пам’ятки у селах громади:

Макіївка

Джерело та відпочинкова зона "Апельня".


Джерело Пресвятої Богородиці поблизу села Буда-Макіївка.  

У Смілянському районі у 10-ту п'ятницю по Великодню духовенство і численні віряни з’їжджаються до невеликого села Буда-Макіївка, яке розташоване на межі Смілянського району Черкаської області та Кіровоградщини. Саме тут, у лісовому урочищі, є джерело Божої Матері, уславлене багатьма дивами й народними легендами, відомими ще з XVIII століття.

Лабораторними дослідженнями доведено унікальні властивості кришталево чистої води, що б'ється у глибині яру. Люди ж свідчать про те, що вона є насправді святою, бо допомагає при хворобах, різноманітних тілесних і духовних немощах, доказом тому є численні факти.

Останніми роками це заповітне місце набуло завершеного та естетичного вигляду: побудовано капличку, охайну криницю, звідки можна черпати воду, встановлено хреста та розчищено дорогу від села.

Городище у селі Макіївка.

Макіївське городище ранньозалізного віку розміщене на схід від села, на плато в урочищі Вал і Крутий Яр. Восени 1946 року у західній частині села Макіївка були проведені розкопки могильника. В ході розкопок було виявлено два поховання, які датуються IV-III ст.

Середній чорний шлях (Козацька дорога) у селі Самгородок.

В українських степах комунікаційних доріг в давні часи не існувало, тільки старовинні шляхи, якими тюркські народи користувались для перекочівлі та якими ходили торгові каравани по сіль в Крим, по рибу на Дон і Запорожжя або за збіжжям та по товари до турецького Очакова. Ці шляхи називали Чорним шляхом. Такий шлях пролягав через село Самгородок Смілянського району і мав назву середній північний шлях. В народі збереглася інша назва – Чигиринський шлях.

За згадками старожилів, ще з XV ст. саме в цій місцині проходив торговельний шлях. Цим шляхом найчастіше кримські татари пробиралися в Україну. Саме тут місцевість дозволяла їх затримувати. Неподалік стояла вежа, з якої сторожові день і ніч слідкували за цією дорогою.

У 1653 році цим шляхом коронні війська під командою полковника Стефана Чарнецького вторглися на Брацлавщину і спустошили Погребище, Самгородок, Немирів, Кальник. Після цього польський полковник спрямував свої війська на штурм Умані. 

Цар-дуб в Грабському лісі неподалік Макіївки.

Багатовікові дерева є живими свідками різних історичних подій, вони пов’язані з багатьма історичними постатями, народними переказами, легендами та спогадами.  Вони мають символічну і естетичну цінність, викликають почуття захоплення і творчого натхнення, вражають своєю міцністю та життєздатністю, пов’язують минуле з майбутнім через сучасне.

Саме цим велетнем позначив наш народ, як довговічною віхою, певні етапи своєї славної історії. Запорізький дуб, Дуб Палія, Дуб Шевченка… скільки ж їх, могутніх велетів, пережили віки й лихоліття, постали перед нами свідками подій, припорошених пилом історії!

Такий дуб є й неподалік села Макіївки – величний дуб у Капітанівському лісництві, що знаходиться на кордоні Черкаської та Кіровоградської областей. Місцеві жителі називають його Цар-дубом. І ця назва не є випадковою. Обхват стовбура становить понад 7 метрів, а висота крони майже 20 метрів. Дослідники вважають, що вік дуба становить понад 500 років. Місцеві жителі, які побували біля дуба-велетня, звертаються до нього з проханням дати здоров’я і довголіття.

Відомі підприємства з хорошою репутацією: ТОВ «Агро-Рось», Семинога Анатолій Іванович.

Чим славиться громада:

Авіафестиваль & Виставка саморобних літальних апаратів ЯСЛА ФЕСТ (щорічно на початку серпня) – під час воєнного часу не організовується.


Пропозиції щодо співпраці та розвитку туризму в громаді: Здоровко Анна 0978783589.

Завжди готові до співпраці!